Карта сайту «Виставки»

В нашій бібліотеці впродовж навчального року оформляються тематичні виставки, виставки до пам'ятних дат, до ювілеїв письменників.

"Поезія - це завжди неповторність, якийсь прекрасний дотик до душі"

Поети – особливі люди. Вони вміють сплітати зі слів своєрідне магічне мереживо, що зворушує людину і діймає до глибини душі. Вірші стають піснями, цитати з них – життєвими кредо.

У 1999 році на 30-й сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено щорічно відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії пройшов у Парижі, де розташована штаб-квартира ЮНЕСКО.

“Поезія може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні питання сучасної людини, – але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу суспільну увагу”, – йдеться в рішенні ЮНЕСКО. На нашій виставці ви можете ознайомитися із творами різних поетів.

"Шевченко - це народ і, як народ, він буде вічно жити"

- Він був сином мужика і став князем у царстві духа. Він був кріпаком - і став велетнем у царстві людської культури. Доля переслідувала його в житті, скільки лише могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі на ржу, ані його любові до людей на ненависть і погорду. Доля не шкодувала йому страждань. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець усе наново збуджуватимуть його твори... Більш детальніше про життєвий і творчий шлях видатного поета допоможе дізнатися література з нашої виставки.

"Славна дочка України"

Прекрасна у своїй хвилюючій простоті, геніальна в мистецтві українського слова - такою постає поетеса в оцінці сучасників і нащадків. По-різному складаються письменницькі долі. Лесина ж доля була незвичайна. Щедро обдарована талантом, наділена ніжним, чутливим серцем, сповнена палкої любові до людей, поетеса зазнала великого горя - протягом усього життя її переслідувала хронічна, невигойна хвороба. Але ніщо не могло зламати Лесю Українку! Її життя - сонячний промінь, що благовістом нового дня пробивається із темряви, і кличе, і вабить до світла. Більш детальніше про життєвий і творчий шлях поетеси вам допоможе дізнатися література з нашої виставки.

"Нехай те слово золоте печалиться, сміється і цвіте"

О мово рідна! Їй гаряче віддав я серце недарма.

Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.

В. Сосюра

21 лютого відзначається День рідної мови.

Мова - найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови - це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою - сильною і високорозвиненою стає нація і держава.

"Час і досі не загоїв рану - цей одвічний біль Афганістану"

Війна. Чужа, Нежданна. Непотрібна.

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

"Чорнобиль, вічний біль, його героїв не забуде людство"

Чорнобильський вітер по душах мете.

Чорнобильський пил на роки опадає.

Годинник життя безупинно іде.

…Лиш пам'ять, лиш розум усе пам’ятає.

Їхній подвиг віддалився від нас у часі уже на 26 років. Більшість із них уже пішло з життя. Інших, ще молодих чоловіків, нещадно косять хвороби, отримані від велетенської дози опромінення. А дехто з їхніх колег ще тоді, у перші хвилини, години, дні боротьби з поширенням радіації, отримав дозу опромінення, несумісну з життям.

Вони – ліквідатори аварії на Чорнобильській атомній електростанції, герої, які чверть століття тому врятували не лише свою країну, а й цілий світ.

"Не дай СНІДу шанс!"

СНІДу - "Ні" - ми разом скажемо усі,
І чекаєм на підтримку звідусіль.
Якщо знати і виконувати все,
Щоб не захворіти,
То не буде ані горя, ні біди,
І забуде нас хвороба назавжди,
Тільки б захотіти!

"Голгофа голодної смерті"

Не звільняється пам’ять,
Відлунює знову роками.
Я зітхну… запалю обгорілу свічу,
Помічаю: не замки – твердині, не храми,
Зкам’янілий чорнозем -
Потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З долини, аж немов з кам’яної гори
Надійшли. Придивлюсь:
Вкраїна, XX століття.
І не рік, а криваве клеймо – «33″.

"Славетні герої твої, Україно!"

Гей, козаки, козаченьки, славно вміли жити.

Від заклятих воріженьків землю боронити.

Скрізь гриміла ваша слава, що живе й донині.

Стала слава козацькая славою Вкраїни.

З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Запорожці, зокрема, мали на Січі церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. Окрім того, на свято Покрови в Україні відбувалася Велика рада, що обирала гетьмана, визначала, як козацтву жити далі.